П’ятнадцятирічна Діана виїздить з Ірпеня з двомісячною сестрою від іншого батька Іванкою на руках. Вітчим Діани в ЗСУ, мама Діани зникла в Ірпені за нез’ясованих обставин. Тато Діани, який багато років живе у Відні, забирає її з сестрою до себе. Для всіх трьох починається новий етап життя. Психотерапевтка Діани радить писати листи до мами, розповідаючи тій про своє біженство.
Може здатися, що це книжка про втрату, після якої неможливо отямитися, про зруйновані життя, про біль, безпорадність і приреченість на понівечені долі всіх тих, кого торкнулася злочинна війна та потворна агресія росії проти України, але насправді – ні.
Насправді це книжка про те, як безкінечно, з усіх можливих і неможливих сил люди бережуть одне одного та дбають одне про одного, віддаючи всю ту любов, про яку вони навіть не знали, що можуть стільки її віддати.
«Мам, пам’ятаєш?» — історія про те, що все це жахливо і цього не мало би ставатися ніколи й ні з ким, але навіть із цим усім можна жити й почуватися щасливою, любити, дбати і бути потрібною, любимою і огорнутою турботою.
УДК 821.161.2’06-311.2
Б12
124 с.
Мам, пам’ятаєш? –
Для мене критерій крутості книги, це чи надовго я можу її відкласти? На день? На півдня? На збігати в туалет? З цією книгою розставатись надовго не виходило. Не зважаючи на важку тему війни, книга легка і навіть оптимістична. Вона дуже світла і тепла. Вона добра. Вона про любов і відданість. Вона про те, як люди шукають шляхи один до одного, і знаходять їх. Це про відносини, про дбайливе ставлення один до одного, про довіру і ніжність. Про дорослішання. І дорослішає там не тільки п’ятнадцятирічна Діана, а і її тато. Ця книга написана з такою теплотою до героїв, що хочеться їх обійняти, захистити, втішити. Втім, вони добре справляються самі зі своїм життям.